Жорстоке поводження з людьми похилого віку визначається як одноразова або повторювана дія або бездіяльність, що має місце в рамках відносин, що передбачають довіру, і завдає літній людині фізичної або психологічної шкоди. Такий тип насильства є порушенням прав людини і може виражатися у фізичному, сексуальному, психологічному та емоційному насильстві; фінансових та матеріальних зловживаннях; залишення без допомоги; зневага до потреб; образі гідності та неповажному відношенні.
Жорстоке поводження з людьми похилого віку є серйозною проблемою громадської охорони здоров'я. В ході проведеного в 2017 р. аналізу 52 досліджень з 28 країн з різних регіонів було встановлено, що за попередній рік тій чи іншій формі жорстокого поводження піддавалася кожна шоста (15,7%) людина віком 60 років і старша (1). Незважаючи на обмеженість достовірних даних, зазначений аналіз дозволяє оцінити частку людей похилого віку, які піддаються кожному з типів жорстокого поводження (див. таблицю).
Дані про масштаби проблеми в таких закладах, як лікарні, будинки для людей похилого віку та інші центри довготривалого догляду, є дуже мізерними. Проте за даними аналізу останніх досліджень проблеми жорстокого поводження з літніми за умов таких установ (2), 64,2% співробітників, за їхніми словами, допускали жорстокість щодо літніх протягом останнього року.
Згідно з даними, що надходять в даний час, за період пандемії COVID-19 поширеність жорстокого поводження з літніми як у побуті, так і в установах зросла. Так, проведене США дослідження свідчить про те, що частота таких випадків у побуті могла зрости на 84%.
За прогнозами, внаслідок стрімкого старіння населення в багатьох країнах кількість випадків жорстокого поводження з людьми похилого віку зростатиме. Навіть якщо частка жертв жорстокого поводження серед літніх залишиться незмінною, в результаті старіння населення їхня загальносвітова чисельність буде швидко зростати і становитиме 320 млн осіб до 2050 р., коли когорта людей віком від 60 років у всьому світі досягне чисельності 2 млрд осіб.
Жорстоке поводження з людьми похилого віку може призводити до серйозних фізичних, психічних, фінансових та соціальних наслідків, у тому числі до фізичних травм, передчасної смерті, депресії, зниження когнітивної функції, фінансового руйнування та приміщення літньої людини до будинку для людей похилого віку. Люди похилого віку особливо гостро переживають наслідки жорстокого поводження і довше відновлюються після нього.
До індивідуальних характеристик, що підвищують ризик зазнати жорстокого поводження, належать функціональна залежність/інвалідність, погане фізичне здоров'я, порушення когнітивної функції, психічні розлади та низький рівень доходу. До характеристик індивідуального рівня, що підвищує ймовірність здійснення актів жестового звернення, відносяться наявність психічних захворювань, наркоманія та залежність винної особи від своєї жертви, що нерідко має фінансовий характер. На рівні міжособистісних відносин підвищений ризик жорстокого поводження може бути зумовлений характером відносин (наприклад, між подружжям/партнерами або між дитиною та батьком) та сімейним становищем, однак такі фактори різняться залежно від країни чи регіону. Серед факторів, що сприяють жорстокому поводженню з літніми на рівні громади або всього суспільства, можна виділити дискримінацію за ознакою похилого віку та деякі культурні норми (наприклад, нормалізація насильства). Доступність соціальної підтримки та самостійне проживання похилого віку зменшують ймовірність жорстокого поводження.
Для попередження та припинення жорстокого поводження з людьми похилого віку застосовуються різні стратегії; проте нині обсяг даних про ефективність більшості їх залишається недостатнім. Серед найбільш перспективних стратегій відзначаються заходи щодо підтримки доглядачів, що дозволяють забезпечити їх допомогою та знизити навантаження по догляду; програми допомоги у розпорядженні власними коштами для літніх осіб, які можуть зазнавати фінансової експлуатації; телефонні служби допомоги та створення будинків тимчасового проживання у кризових ситуаціях; та формування міждисциплінарних бригад, оскільки для вирішення завдань нерідко потрібно задіяти різні системи, у тому числі системи кримінального правосуддя, охорони здоров'я та психіатричної допомоги, служби захисту дорослих осіб та установи довгострокового догляду.
У деяких країнах провідну роль у підвищенні суспільної уваги до проблеми жорстокого поводження з людьми похилого віку відіграє сектор охорони здоров'я, тоді як в інших країнах ці функції виконує насамперед сектор соціального забезпечення. Питання жорстокого поводження з людьми похилого віку та його профілактики не отримують достатнього освітлення у світі, особливо в країнах, що розвиваються.