Усе, що потрібно знати про процес старіння

Старіння - це поступовий, безперервний процес природної зміни організму, який починається в ранньому дорослому віці. У ранньому середньому віці багато функцій організму починають поступово знижуватися.

Люди не стають старими або літніми в якомусь певному віці. Традиційно вважається, що похилий вік починається з 65 років. Але причина цього є історичною, а не біологічною. Багато років тому вік 65 років було обрано як вік для виходу на пенсію в Німеччині, першій нації, яка створила пенсійну програму. У 1965 році в США вік 65 років було визначено як вік, що відповідає критеріям для участі в страхуванні Medicare. Цей вік близький до фактичного віку виходу на пенсію більшості людей в економічно розвинених суспільствах.

На запитання, коли людина стає літньою, можна відповісти по-різному.

• Хронологічний вік визначається виключно на підставі минулого періоду часу. Це вік людини, виражений у роках. Хронологічний вік має обмежене значення з точки зору здоров'я. Проте ймовірність розвитку проблем зі здоров'ям у міру старіння зростає, і саме проблеми зі здоров'ям, а не нормальне старіння є основною причиною функціональних втрат у літньому віці. Оскільки хронологічний вік допомагає спрогнозувати багато проблем зі здоров'ям, його використовують у юридичних і фінансових питаннях.
• Під біологічним віком розуміються зміни, що зазвичай відбуваються в організмі з віком. Оскільки ці зміни зачіпають деяких людей раніше, ніж інших, одні досягають старіння з біологічної точки зору в 65 років, а інші на десять і більше років пізніше. Однак причинами більшості помітних відмінностей у уявному віці серед людей однакового хронологічного віку є спосіб життя, звички та малопомітні наслідки захворювань, а не відмінності в самому процесі старіння.
• Психологічний вік визначається на підставі того, як людина себе поводить і відчуває. Наприклад, 80-річна людина, яка працює, складає плани, з нетерпінням чекає майбутніх подій і бере участь у безлічі заходів, вважається психологічно молодшою.

Більшість здорових і активних людей не потребують допомоги геріатра (лікаря, який спеціалізується на медичній допомозі особам похилого віку) доти, доки їм не виповниться 70, 75 або навіть 80 років. Проте, деякі люди повинні відвідувати геріатра в молодшому хронологічному віці через свої захворювання.

Нормальне старіння

Люди часто запитують, чи є те, що вони відчувають у міру старіння, нормальним чи ні. Хоча всі люди старіють певною мірою по-різному, деякі зміни можуть бути результатом внутрішніх процесів, тобто самого старіння. Таким чином, такі зміни, хоча й небажані, вважаються нормальними й іноді називаються "справжнім старінням". Ці зміни відбуваються у всіх, хто живе досить довго, і ця універсальність є частиною визначення справжнього старіння. Ці зміни є очікуваними і, як правило, неминучими. Наприклад, з віком кришталик ока стає товстішим, жорсткішим і менш здатним фокусуватися на ближніх предметах, таких як друкована продукція (цей розлад називається пресбіопією). Ця зміна відбувається майже у всіх літніх людей. Таким чином, пресбіопію вважають частиною нормального старіння. Також для опису цих змін використовують терміни "звичайне старіння" та "одряхління".

Не завжди зрозуміло, які саме процеси становлять нормальне старіння. Зміни, що відбуваються в міру нормального старіння, привертають людей до розвитку певних розладів. Однак іноді люди можуть вжити заходів, щоб компенсувати ці зміни. Наприклад, літні люди частіше втрачають зуби. Але регулярне відвідування стоматолога, споживання меншої кількості цукерок і регулярне чищення та полоскання можуть зменшити ймовірність втрати зубів. Таким чином, втрати зубів можна уникнути, незважаючи на те що вона є поширеною рисою старіння.

Крім того, зниження функцій організму, що є частиною старіння, іноді нагадує зниження функцій організму, що відбувається внаслідок розладу. Наприклад, у похилому віці легке зниження розумових здібностей є майже поголовним і вважається нормальним старінням. Це зниження включає підвищені труднощі з вивченням нових речей, наприклад, мов, нестійкість уваги та підвищену забудькуватість. Навпаки, зниження розумових здібностей, що спостерігається при деменції, є набагато сильнішим. Наприклад, люди, які перебувають у процесі нормального старіння, можуть класти речі не на свої місця або забувати подробиці подій, а люди, які страждають на деменцію, забувають події повністю. Люди, які страждають на деменцію, також зазнають труднощів із виконанням нормальних повсякденних дій (таких, як керування автомобілем, приготування їжі та розпорядження фінансами), а також із розумінням навколишніх обставин, наприклад, вони можуть не знати, який зараз рік або де вони перебувають. Таким чином, деменція вважається розладом, хоча вона і є частою в більш пізньому періоді життя. Певні види деменції, такі як хвороба Альцгеймера, відрізняються від нормального старіння також і за іншими характеристиками. Наприклад, тканина головного мозку (отримана під час розтину) у людей із хворобою Альцгеймера зовні відрізняється від тканини головного мозку людей похилого віку, які не страждають на це захворювання. Тому різниця між нормальним старінням і деменцією є очевидною.

Іноді різниця між зниженням функцій організму, що є частиною старіння, і зниженням функцій організму, що відбувається внаслідок розладу, видається умовною. Наприклад, у літніх людей рівень цукру в крові після вживання вуглеводів підвищується більшою мірою, ніж у молодих людей. Це підвищення вважається нормальним старінням. Однак якщо воно перевищує певний рівень, людині ставиться діагноз діабет. У цьому випадку різниця полягає тільки в ступені.

Здорове (благополучне) старіння

Під здоровим старінням розуміється відкладання або скорочення небажаних ефектів старіння. Цілями здорового старіння є підтримання фізичного та психічного здоров'я, запобігання розладам і збереження активності та незалежності. Для більшості людей підтримання гарного стану здоров'я загалом потребує дедалі більших зусиль із віком. Може допомогти вироблення певних здорових звичок, наприклад:

• дотримання збалансованої дієти;
• Відмова від куріння та надмірного вживання алкоголю
• Регулярні фізичні вправи
• збереження інтелектуальної активності.

Що раніше в людини розвинуться ці звички, то краще. Однак почати ніколи не пізно. Так люди можуть певною мірою контролювати ті процеси, які відбуваються з ними в міру старіння.

Деякі дані дають підстави вважати, що в США здорове старіння перебуває на підйомі:

• Зниження частки людей віком від 75 до 84 років, які повідомляють про порушення
• Зниження частки людей віком старше 65 років, які страждають на виснажливі розлади
• Збільшення кількості найстарших людей - людей віком 85 років і старше, включно з тими, які досягли віку 100 років (довгожителі)

Передбачувана тривалість життя

Середня очікувана тривалість життя американців значно збільшилася за останні сто років. Очікувалося, що хлопчик, народжений у 1900 р., міг прожити лише 46 років, а дівчинка - 48 років. У 2019 р. середня тривалість життя в США для всього населення становила 79 років. Хоча більшу частину цього збільшення можна віднести за рахунок значного зниження дитячої смертності, очікувана тривалість життя в будь-якому віці після 40 років також значно збільшилася. Наприклад, 65-річний чоловік тепер може дожити приблизно до 83 років, а 65-річна жінка - приблизно до 86 років. Загалом жінки живуть приблизно на 5 років довше за чоловіків. Ця різниця в очікуваній тривалості життя мало змінилася, незважаючи на зміни у способі життя жінок наприкінці 20-го та на початку 21-го століття, включно з палінням і схильністю до більшого стресу.

Хоча середня очікувана тривалість життя збільшилася, максимальна тривалість життя, найстаріший вік, до якого може дожити людина, мало змінилася відтоді, як з'явилися письмові свідчення. Навіть за найкращого набору генів і найздоровішого способу життя ймовірність дожити до 120 років мізерно мала. Мадам Жанна Кальман має найдовшу документально підтверджену тривалість життя: 122 роки (1875-1997 рр.)

На очікувану тривалість життя впливають кілька факторів:

• Спадковість: Спадковість впливає на схильність людини до розладів. Наприклад, людина, яка успадкувала гени, що збільшують ризик розвитку високого рівня холестерину, ймовірно, проживе коротше життя. Людина, яка успадкувала гени, що захищають від ішемічної хвороби серця та онкологічних захворювань, імовірно, проживе довше життя. Це є надійним доказом того, що довголіття, дожиття до віку 100 років або старше, є сімейною рисою.
• Спосіб життя: Для того щоб зберегти свої життєві функції та уникнути захворювань, слід уникати паління, не зловживати наркотиками та алкоголем, підтримувати здорову масу тіла та здорове харчування і виконувати фізичні вправи, а також проходити рекомендовані вакцинації та скринінгові обстеження.
• Вплив шкідливих речовин у навколишньому середовищі: Такий вплив може вкоротити очікувану тривалість життя навіть серед людей з найкращим набором генів.‍
• Медичне обслуговування: Профілактика або лікування розладів, особливо виліковних (таких, як інфекції та деякі види онкологічних захворювань), допомагають збільшити очікувану тривалість життя.